|
Разрешения на работу для иностранцев
Разрешения на работу для иностранцев
Законом України „Про зайнятість населення” (№ 803-ХП від 01.03. 1991 р., з наступними змінами та доповненнями) встановлено особливості реалізації права на працю в Україні іноземних громадян та осіб без громадянства (далі іноземці). Так, статтею 8 Закону України „Про зайнятість населення” визначено, що іноземці, які прибули в Україну на визначений термін одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (відповідно до законодавства країни – до таких договорів належать ті міжнародні договори згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України).
Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 322.
Цим документом встановлено, що обов`язковість оформлення дозволу на працевлаштування в Україні (відповідно до цього Порядку) розповсюджується на іноземців, які
- безпосередньо вступають у трудові відносини з українським роботодавцем, а також на іноземців (працівників закордонного роботодавця), які
- направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українським та іноземними суб’єктами господарської діяльності.
Порядком визначена єдина процедура оформлення дозволу на працевлаштування іноземця, а також при продовженні терміну дії дозволу. Також єдиним є пакет документів, який відповідно до пункту п’ятого Порядку подається українським роботодавцем або українським суб’єктом господарської діяльності для отримання дозволу або для продовження терміну дії дозволу. Одночасно, у переліку документів, які подаються роботодавцем або українським суб’єктам господарської діяльності для отримання дозволу є два документи, що взаємовиключають один одного.
У разі, якщо український роботодавець має намір використовувати працю іноземця на конкретній посаді чи робочому місці (такі відносини відповідно до законодавства України регулюються законодавством України про працю), то для отримання дозволу подається копія проекту контракту українського роботодавця з працівником-іноземним громадянином.
Обов’язковість оформлення трудових відносин українського роботодавця з працівником-іноземним громадянином у формі контракту обумовлена тим, що термін трудових відносин у таких випадках визначається терміном дії дозволу і не може виходити за межі дії дозволу.
Відповідно у даному випадку копія контракту між іноземним та українським суб’єктами господарської діяльності не подається.
Передбачена переліком документів копія контракту між іноземним та українським суб’єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг подається у разі, якщо іноземці будуть виконувати у українського суб’єкта господарської діяльності роботи або послуги на підставі вказаного контракту (продовжуючи перебувати у трудових відносинах з закордонним роботодавцем), не вступаючи у трудові відносини з українським суб’єктом господарської діяльності.
Відповідно такі іноземці продовжують знаходитись під соціальним захистом законодавства країни роботодавця, і їх трудові відносини з закордонним роботодавцем регулюються законодавством про працю та соціальне страхування країни роботодавця.
За законодавством України у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування такі іноземці обов’язковому соціальному страхуванню не підлягають.
У відповідності зі ст. 8 Закону № 3929-ХII іноземці не можуть призначатися на окремі посади чи займатися визначеною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України цією діяльністю можуть займатися тільки громадяни України.
Так іноземці не можуть бути:
- нотаріусами (ст. 3 Закону України від 02.09.93 р. № 3425-ХII "Про нотаріат");
- адвокатами (ст. 2 Закону України від 19.12.92 р. № 2887-ХII "Про адвокатуру");
- аудиторами (ст. 5 Закону України від 22.04.93 р. № 3125-ХII "Про аудиторську діяльність");
- суддями (ст. 7 Закону України від 15.12.92 р. № 2862-ХII "Про статус суддів", ст. 22 Закону України від 04.06.91р. № 1142-ХII "Про господарські суди");
- митниками (ст. 7 Закону України від 25.06.91р. № 1262-ХII "Про митну службу в Україні");
- прийняті на державну службу (ст. 4 Закону України від 16.12.93 р. № 3723-ХII "Про державну службу").
Пунктом 2 Порядку № 322 дозвіл на працевлаштування для іноземних працівників видається роботодавцю. Цей дозвіл видається Державним центром зайнятості Мінпраці України або за його дорученням - відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, що запросили іноземця на визначену посаду.
|
Услуги
|
